Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for 23.03.2012

Коли назавжди відрікаєшся від того, що довгий час було для тебе сенсом життя, знай — ти ще до цього неодноразово вернешся. «Сенс життя» в’їдається в єство, стає частиною молекули крові — і щоб ти не робив, створює твою особистість, як елемент унікального малюнку життя. Цей малюнок не буде повноцінним, якщо закрити, замазати, переписати якусь його частину. Тому не варто ховатись в мушлю і хлопаючи дверями кричати «Ніколи більше!». Мудріше дописати фрагмент і усвідомити його, як довершений момент свого життя.

Свого часу я сказала собі — ніколи більше не дам себе втягнути в це богемне болото я і закрила мистецький період свого життя «чорною рамкою». Не вдаваючись в подробиці, хочу поділитись враженнями про мої відвідини першого арт-заходу за два роки.

(більше…)

Read Full Post »

Спочатку про алгоритм дослідження. Він наступний.

1 крок – вибираємо на Вікіпедії вулиці. В нашому випадку Івана Франко. На ній шукаємо розділ “Будинки, що мають історичну та архітектурну цінність; пам’ятки архітектури”

2 крок – проходимо по маршруту, фотаємо;

3 крок – шукаємо їх координати, мені зручно у ВІЗІКОМІ;

4 крок – наносимо світлини на якусь “народну” карту. Спробую на Яндексі. Там же можна промалювати “свою” вулицю і додати світлини будинків;

5 крок – аплікація замальовки у власний блог. Це пізніше.

(більше…)

Read Full Post »

ImageМи постійно перебуваємо під впливом енергетики інших людей, місць, розташування планет та взагалі, всього підряд. Чому? – оскільки все в цьому світі (і не тільки в ньому) складається з енергії, котра знаходиться у взаємодії. Це відома теза.

Проте, в цю тезу можна повірити лише на власному досвіді. Маємо нергетику нашого помешкання. Насправді, кажуть, дома і стіни лікують. Хоча, інколи, ладен ночувати просто неба аби не йти додому.

Простір, в якому проходить більша частина нашого життя, де ми відчуваємо найбільшу радість і найглибше горе, насичується нашою особистою енергією, ніби губка. Потім він починає її випромінювати. Уявімо, що в маленькій міській квартирі живе троє людей, котрі щодня стикаються один з одним і приносять додому стреси і наміри тих, з ким вони щодня контактують.

(більше…)

Read Full Post »

В одній з пісень “Тіні сонця” є слова: “Козацька могила – це біль степів…”. В даному випадку гірше, оскільки могила в одному місці, її надгробок – в іншому.

Детальніше. Свого часу, важкий кам’яний хрест стояв на горі, як маркер могили одного з перших мешканців міста. По тому його стягнули і розибили. Зараз він лежить біля районного музею і бібліотеки Обухова в кількості двох невиразних брил, котрі занести важко, а викинути шкода. Я, принаймні, не розумію ситуації.

На початку 90-х місцеві рухівці хотіли перенести його назад, але обламалися, оскільки нижній символ на хресту подібний на свастику. Точніше, є нею. Натомість насипали курган і поставили іншого, дерев’яного хреста.

Щодо цікавого:

1) безумовно, солярний символ на хресті;

2) матеріал. У мене склалося враження, що це якась протобетонна суміш, оскільки характер напівстертих написів свідчить про те, що їх виводили на мокрій поверхні, а не рубали по каменю.

(більше…)

Read Full Post »

Older Posts »