Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for 30.07.2012

Призма, через котру автор дивиться на країну співпадає з окуляром фотоапарата. Більше того, інфрачервона плівка робить її готично-пікантною. Подається закуска під назвою “духовна Ірландія” – швидко зникаючий вінігрет з суміші гельських старожитностей. Добре, що продуктів на подібній кухні більше ніж досить, адже, не зважаючи на урбанізацію острів всіяний дольменами, кромлехами, менгірами і тд. Власне кажучи, незвичними для лістостепового українського шлунка десертами. Не вистачає лише органічного гаеліка, проте це вже ідеологічний соус.

(більше…)

Advertisements

Read Full Post »

Так називається “Титульний проект” на Арсенале-2012. Приємно, коли географія знаходить свій відбиток у мистецтві. Штучність, звичайно, мінус. Втім,  краще алюзії на архаїчне, ніж шизорефлекція сучасних нездар.

****

Армія “степових воїнів” – скіфських та половецьких – вишикувалась на валах, що оточують Мистецький Арсенал. Ця “навала степовиків” нагадує про те, що Україна традиційно звернена як до Європи, так і до Азії. Ця “варта” демонструє поновлення зв’язку часів.

За визначенням англійського історика Нормана Дейвіса, “Україна — земля, якою найбільше європейських народів пройшли на свою остаточну батьківщину… За фокусну точку України на дніпровських порогах, де степовий шлях перетинався з річковою торговельною магістраллю, люто билися всі новоприбульці, адже це була точка переходу між заселеними землями на Заході та відкритим степом на Сході”. Таке географічне положення перетворило цю землю на своєрідний цивілізаційний котел. Скіфи і греки, хазари і гуни, а з часом печеніги, половці, татари – усі вони залишили свій слід серед українського степу: на його незліченних курганах застигли вартові вічності.

(більше…)

Read Full Post »

В.І. Піоро

Ямна археологічна культура – це матеріальне відображення величезної етнокультурної спільності III – поч. II тис. до н.е. – найбільшого, ще відносно не диференційованого індоіранського етносу, що існував на значній території від Уральських гір до Дунаю. Поховальні конструкції ямної культури, при умові єдиного обряду, різні за складністю, що відображає різне ставлення до померлих. Значна кількість курганів ямної культури та велика насиченість їх похованнями, що свідчить про високу концентрацію населення, спостерігається в регіоні між Дніпром та Південним Бугом (Рычков 1994). Саме тут зафіксовано відносно велику кількість складних поховальних конструкцій (великі насипи, кромлехи, стели й т. ін.). Проте вони не перевищують 8%, що зайвий раз вказує на різне ставлення до померлих.

(більше…)

Read Full Post »

Завгородній Ю.Ю. Остапенко М.А.

Завгородній Ю.Ю., Остапенко М.А. Сакральний вимір острова Хортиця (до постановки питання) // Культурологічні студії: Зб. наук. праць. – К.: Видавничий дім: “КМ Academia”, 1999. – Вип. 2. – С. 247–275.

Присвячується нашому
Вчителеві — С. М. Кравченку
(шаману несвідомого)

1. Вступ. Обґрунтування “сакральної географії”

Усвідомлення обмеженості існуючої картини світу призводить до спроби подолати створену жорстку редукцію, зокрема за рахунок звернення до досвіду архаїчних культур чи традиційних суспільств. Бо набуті ними певні знання та уявлення виявляються не лише актуальними під час їх герменевтичних реконструювань, а й зберігаються у людині на несвідомому рівні, відіграючи роль досить своєрідного, витонченого транслятора здобутого досвіду 1. Тобто, ми можемо казати про принципову відсутність знецінення з часом того об’єму інформації, що належить до обігрування й є інваріантом більш сутнісних архетипічних структур людини. І саме від адекватного наближення того чи іншого інваріанта своєму відповідному архетипові (ідеї) залежатиме його гармонійне виявлення. Останнє ж жорстко пов’язане зі змінами у соціумі, які, врешті-решт, віддзеркалюють так само ступінь адекватності Взірцеві.

(більше…)

Read Full Post »

Older Posts »