Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for 18.12.2012

Ж. Дюмезиль. Верховные боги индоевропейцев

Б. Малиновский. Магия, наука, религия

***

Виноградов Н. Н. – Заговоры, обереги, спасительныя молитвы и проч.

Познанский Н.Ф.  – Заговоры (опыт познания и развития заговорных формул)

Полесские заговоры (в записях 1970-1990 гг.) 

Русские заговоры из рукописных источников XVII-первой половины XIX в. (згодом)

Русский народ. В 3 томах. Том 2. Суеверия, приметы, заговоры

***

В. Милорадович. Українська відьма. Нарис з української демонології

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія

В. Жайворонок. Знаки української етнокультури

В. Скуратівський. Місяцелік. Український народний календар

Скуратівський В. Дідух: Свята українського народу

Н.М. Москаленко. Українські замовляння

Савур-могила. Легенди Нижньої Наддніпрянщини

Read Full Post »

Не секрет, що сакральна географія існує лише у вигляді міждисциплінарного терміну і наукової потенції, чиє академічне майбутнє затиснуте у відсутність чіткого методологічного апарату і термінології, загалом.

Існує безліч підходів до інтерпретації феноменів сакральної географії, котрі займають континіум од відверто-містичних до майже-наукових. На жаль, більшість з них належить популяризованим нью-ейджерським підходам, котрі не мають нічого спільного ні з традиційним магічним знанням, ні – з сучасним науковим.

Кількість останніх можна перелічити на пальцях. Один з них – ієротопія, відносно молодий напрямок, котрий спромігся синтезувати аналіз художнього і духовного освоєння сакрального простору. Вперше вжитий відомим візантологом Олексієм Лідовим в 2001 році він вкорінився як домінантний у вивченні сакрального простору православної традиції.
Послідовники метода наполягають на певній універсальності, котра дозволяє задіювати його потенціал не лише для вивчення християнського сакрального простору. Ймовірно, йдеться про ширший перелік світових релігій, можливо культів, як таких.

Метод носить дещо споглядальний характер, в дусі «чистої науки» і мало надається для прикладних досліджень або навіть проміжкових висновків, оскільки перевантажений рефлексією і схильністю до узагальнень. Рекомендується в якості допоміжного при дослідженні особливостей малих або локальних культів. На нашу думку, досить добре (в практичній площині) одна з його форм була задіяна при дослідженні священного джерела (див. приклад).

Першоджерело методу – сайт О. Лідова

Додатково:

Ієротопія та memoriae в архітектурному ландшафті міста

Про книгу Олексія Лідова «Иеротопия. Пространственные иконы и образы-парадигмы в византийской культуре». І не тільки

Read Full Post »

http://sacredsites.com

Зараз відомі численні види енергетичних місць, котрі є скрізь у світі.  В цьому відношенні важливо знати фактори, котрі впливають на присутність енергетичних полів в «місцях сили». Дослідниками було визначено тридцять дві категорії «місць сили», хоча деякі з них взаємоподібні.

– Священні гори: Олімп, Фіджи, Попокатепетль, Арарат, Кайлаш;

– Штучні священні гори: Велика піраміда, Теотіуакан, Сілбері-Хілл;

– Священні водойми: озеро Пушкар, річка Ганг, озеро Тітікака, Блакитне озеро;

– Священні острова: Ліндісфарм, Іона, Делос, Валаам;

– Цілющі джерела: Асклепіо, Молочна ріка, Ванна, Томагава;

– Цілющі камені: Блерні, Мен-ан-Тол, Кабба;

(більше…)

Read Full Post »

http://www.geography.pp.ua

Вступ. Як основну проблему автор розглядає природу сакральності – один з найважливіших аспектів сприйняття навколишньої дійсності, у тому числі її відношення до геосвіту, образ якого не може бути редукований виключно до наукоморфного об’єкту, бо містить такі ментальні складові як естетичний, сакральний тощо. У такій постановці проблеми вона стає географічною, оскільки образ географічної реальності включає все різноманіття аспектів. Тому є підстави для існування такого напрямку, як сакральна географія або сакральне ландшафтознавство.

(більше…)

Read Full Post »

Older Posts »