Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for 28.01.2013

zamovy

Сучасні етнографи ділять замовні традиції за територіальним принципом. Згідно з ними існують окремі “школи”, характерні для того чи іншого регіону. В інтернеті можна знайти згадки про “карпатську”, “поліську”, “калужську”, “сибірську”, “донську” й іншу.

Йдеться, насамперед про потрапивші до поля зору науковців кластери, котрих єднає архаїчність і традиційність. Недаремно подібні зразки усної народної творчості вважають проявами традиційної магії, для котрої характерні ініціація і передача. Як видно, нічого спільного з привнесеними зразками на кшталт вікканства, рунологів і вуду вони не мають.

Одне з останніх надходжень до бібліотеки з серії “малі культи” стосується білоруської традиції. Цікаво, наскільки вона корелює з “поліською”, частиною котрої є у своїх південних проявах?

ПС. Придбати екземпляр можна в чудесному онлайн-магазині, в тому числі мешканцям України. Рекомендую.

ЗАМОВЫ

(більше…)

Read Full Post »

Цієї суботи ми відкрили сезон 2013 року, головне завдання котрого – проведення повноцінного етнографічного дослідження Придніпровської височини на тему “Священні гори Подніпров’я”.

Вилазка на Щекавицю як пристрілка перед початком бойових дій навесні. Головні маркери – мечеть, старообрядницьке і ісламське кладовище.

Якщо Вам відомі інші, не вказані тут – повідомляйте, будемо вдячні.

ПС. Цікавим доповненням до тріпу став чоловік, котрий здійснював ритуал в, ймовірно, старообрядницькій частині кладовища біля групи “синіх хрестів”. Після нього лишився стійкий запах фіміаму, запалені лампадки, хліб з цукром і краплі вина на снігу.

На жаль, ми втратили можливість розпитати людину про сутність твореного ним священнодійства, тому, якщо в когось є якісь думки з цього приводу – welcome.

фотография (37)

(більше…)

Read Full Post »

Додатково:

Кромлех

Read Full Post »

97380-coverНаскільки прадавні цивілізації, точніше їх залишки можуть бути маркерами сакральної географії як дисципліни? В першу чергу, враховуючи їхній освячений в легендах статус?

Історія знає безліч місць, котрі ніби-то існували на планеті у відносно недавній час. Етнографія апелює до них за допомогою фольклорних відголосків, напівмертвих і деформованих протягом часу.

Втім, це не міняє ситуації в цілому. Подейкують, що лище про Атлантиду досі написано біля 20 000 різного калібру творів. Ще є Лемурія, Авалон, Шамбала, Біловоддя й сотні інших архетипів “втрачених земель”, частина з котрих напряму асоціюється з “золотим віком” людства.

В більшості випадків йдеться про міфологічні сюжети, існування котрих сучасна наука заперечує з останніх сил. Разом з тим, навіть при Союзі існували світлі голови, котрі намагалися підвести під етнографічну основу геологічну базу. Один з них О.М. Кондратов – дослідник загинувших морських цивілізацій.

До цих пір не зрозуміло, яким чином його праці друкувалися в ті, позбавлені історичного романтизму часи. Станом на сьогодні вони виглядають ліпше за вітчизняні концепції “аратт” і “гіперборей”, з огляду на доказову базу, без котрої в наший час ніяк.

Найбільш повний збірник його праць, природно, знаходиться на торентах. 

Read Full Post »

Older Posts »