Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for 31.10.2013

Рис. 1. Карта-схема розміщення Сторожівського курганного могильника (а – досліджені кургани; б – недосліджені кургани; в – ґрунтова дорога)

Рис. 1. Карта-схема розміщення Сторожівського курганного могильника (а – досліджені кургани; б – недосліджені кургани; в – ґрунтова дорога)

Коваленко О.В., Куштан Д.П., Луговий Р.С.

У статті публікуються матеріали розкопок стратифікованого кургану № 18 Сторожівського курганного могильника на Полтавщині, який містив поховання доби середньої-пізньої бронзи: катакомбної та зрубної культурних спільнот.

Бронзова доба (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) на теренах сучасної Лівобережної України пов’язана перш за все з історією двох великих культурно-історичних, або культурних спільнот (КС): катакомбної (середня бронза) та зрубної (пізня бронза). Пам’ятки цих спільнот репрезентовані перш за все курганними похованнями. У межах історичної Полтавщини, як зазначив О.Б. Супруненко, станом на 2007 р. налічувалося понад 90 поховальних комплексів донецької та інгульської катакомбних культур. З них 3/4 виявлено у останні кілька років, що свідчить про значний «прорив» у вивченні катакомбних старожитностей краю [Супруненко, 2007а, с. 12]. На цій самій території кількість досліджених поховань зрубної КС (бережнівсько-маївської зрубної культури) становить близько 100. Проте за кількістю досліджених, як зрубних, так і катакомбних поховань, Полтавщина значно поступається таким сусіднім регіонам як, наприклад, Самаро-Орільське межиріччя або Подінців’я. Це пояснюється перш за все меншими об’ємами археологічних досліджень курганів. Тому, неабиякий інтерес для дослідників являють матеріали виявлені у 2008 р. під час розкопок курганного могильника Сторожове.

ЧИТАТИ ВЕСЬ ТЕКСТ

Advertisements

Read Full Post »

07

О.Д. Могилов, С.В. Діденко

Із ім’ям голови Імператорської археологічної  комісії графа О.О. Бобринського пов’язано  дослідження значної кількості поховальних  пам’яток доби раннього заліза Правобережжя Середнього Придніпров’я (Бобринский 1887;  1894; 1901; 1902; 1906 та ін.). Матеріали цих  робіт до сьогодні продовжують складати основу джерельної бази для вивчення різних проблем історії давнього населення цього регіону. Високий для свого часу рівень досліджень О.О. Бобринського, послідовна публікація матеріалів у поєднанні з пізнішими їх републікаціями (Петренко 1967; Ильинская 1968; 1975;  Ковпаненко 1981) стали підґрунтям їхньої високої цінності, репрезентативності та активного використання у наукових роботах. Втім, це стосується не всіх комплексів, особливо в частині графічного відображення артефактів, що з них походять, а це становить невід’ємний елемент сучасних досліджень в археології.

ЧИТАТИ ДАЛІ

Read Full Post »

64671154

Є. Кабанець

Проблематика релігійного життя та його складових  аспектів – соціальних, побутових, господарчих,  духовно-моралістичних, культурних тощо, посідає  визначальне місце у вивченні історії православного чернецтва  Східної Європи. Між тим, в сучасній медієвістиці й досі не існує  чіткого уявлення про ступеневу ієрархічну та харизматичну (у  значенні зростання моральних якостей) градацію давньоруського  чорного духовенства, яке зрештою відігравало чи не найголовнішу  роль у церковному житті країни з її гегемонією єпископської влади. Ті самі суперечливі уявлення яскраво простежуються  на спробах побудови типологічної моделі старожитніх руських  монастирів, з одного боку, та аналізі феномену так званих  „печерних обителей“, з іншого. Певного розголосу набула думка  про духовний континуїтет (взаємопов’язаність і спадкоємність)  історико-культурних та сакральних традицій Близькосхідного,  Малоазійського та Східноєвропейського регіонів, хоча вона й  досі не була підкріплена жодними переконливими аргументами.

ЧИТАТИ ДАЛІ

Read Full Post »

kievo_pecherskaya_lavra_zast

М.М. Нікітенко

Процес створення сакрального простору Києво-Печерської лаври ніколи не був  предметом дослідження у науці. Абсолютна більшість існуючих наукових праць, присвячених славетній чернечій обителі, пов’язана з її конкретними матеріальними об’єктами:  з пам’ятками архітектури та мистецтва, з текстами джерел, що належать до києво-печерської культурної традиції. Причому всі ці пам’ятки, в тому числі і печери Київської лаври, досліджувалися у традиційних наукових напрямках: історичному, археологічному, архітектурному, мистецтвознавчому, джерелознавчому та ін. Позитивістьска ідеологія  ХІХ ст., в межах якої сформувалися ці гуманітрані дисципліни, не бачила в „ефемерному“ сакральному просторі предмета дослідження, тож і створення сакральних просторів не отримало свого місця у системі гуманітарного знання, структура якого була визначена  „предметоцентричною моделлю“ опису світу.

ЧИТАТИ ДАЛІ

Read Full Post »

Older Posts »