Feeds:
Записи
Коментарі

Posts Tagged ‘кромлехи’

В.І. Піоро

Ямна археологічна культура – це матеріальне відображення величезної етнокультурної спільності III – поч. II тис. до н.е. – найбільшого, ще відносно не диференційованого індоіранського етносу, що існував на значній території від Уральських гір до Дунаю. Поховальні конструкції ямної культури, при умові єдиного обряду, різні за складністю, що відображає різне ставлення до померлих. Значна кількість курганів ямної культури та велика насиченість їх похованнями, що свідчить про високу концентрацію населення, спостерігається в регіоні між Дніпром та Південним Бугом (Рычков 1994). Саме тут зафіксовано відносно велику кількість складних поховальних конструкцій (великі насипи, кромлехи, стели й т. ін.). Проте вони не перевищують 8%, що зайвий раз вказує на різне ставлення до померлих.

(більше…)

Advertisements

Read Full Post »

Ольга Попельницька

Що таке Стоунхендж, напевне, знає кожна більш-менш освічена людина. Назва цієї славнозвісної пам’ятки археології та архітектури з англійської мови перекладається як «кам’яне кругле святилище». Він належить до так званих мегалітів (з грецької «мегас» — великий і «літос» — камінь). Так науковці називають конструкції, споруджені з гігантських брил «дикого» чи грубо обробленого каменю.

На думку археологів, перші мегаліти були збудовані ще на світанку історії людства, у добу неоліту (нового кам’яного віку) — у VIII— VI тис. до н. е., а найвищого свого розвитку досягли у добу бронзи, в VI— II тис. до н. е. За існуючою археологічною класифікацією мегаліти поділяються на три типи, назви яких походять з мови населення французької Бретані, — нащадків давніх кельтів. Так, поставлені вертикально камені-стовпи бретонці називають менгірами (від «мен» — камінь та «гір» — довгий). З таких менгірів давні мешканці Бретані утворювали алеї, вкопуючи сотні окремих каменів у землю довгими рядами. Найбільш відомими є одинадцять рядів менгірів в Карнаці на півночі Франції у провінції Бретань. Довжина кожного ряду перевищує кілометр. Менгіри, об’єднані у кільця, одержали назвукромлехів (від «кром» — кривий і «лех» — камінь). Іноді такими кам’яними кільцями оточували напівсферичні насипи поховальних споруд — курганів. Очевидно, форма кромлехів символізувала вірування первісних людей у захисну силу кола та культ поклоніння круглому сонячному диску.

(більше…)

Read Full Post »

Кілька взаємопов’язаних серій про кавказький ареал цього явища.

(більше…)

Read Full Post »

Артем Корсун

Актуальність теми полягає в тому, що, незважаючи на декілька століть вивчення, місце західноєвропейського мегалітизму в історії не є сталим. Мета статті полягає в розгляді існуючих гіпотез щодо генези мегалітизму та виявленні недоліків цих гіпотез.

Мегалітами (від грецьких слів μεγας – великий, λιθος – камінь) називають археологічні пам’ятки, споруджені з одного або багатьох блоків дикого чи обробленого каміння [20, 258]. Як спільне поняття для мегалітів та мегалітичних культур у романомовній історіографії використовується поняття “мегалітизм” (фр. – mégalithisme [2]; ісп., порт. – megalitismo [4]).

Мегалітичні пам’ятки поширені на декількох асинхронних географічних ареалах. Найстаріший з них – західноєвропейський – датується 7-3 тис. до н.е. Окрім Західної Європи він також поширений у Північній Африці, Сиро-Палестині, Егеїді, Пропонтиді, на Аравійському півострові та на узбережжях Чорного моря. Інші різновиди мегалітизму датуються так: східноазійський – 6-3 тис. до н.е., центральноафриканський – 2-1 тис. до н.е., індійський – друга половина 1 тис. до н.е., тихоокеанський – 1 тис. н.е., латиноамериканський – 6-15 ст. н.е., малагасійський – 2 тис. н.е. [1].

На теренах України мегалітичні пам’ятки (антропоморфні стели, цисти й навіть кромлехи) були дуже поширені, але їхнє похождення та місце у світовому мегалітизмі понині вивчене недостатньо.

Щодо українських мегалітів існує три головні гіпотези – автохтонне [9, т. 1, с. 306], кавказьке [9, т. 1, с. 316] та західноєвропейське походження [23, 125; 24, с. 106].

(більше…)

Read Full Post »

Older Posts »