Feeds:
Записи
Коментарі

Posts Tagged ‘язичництво’

Image

Понебель – село в Україні, Рівненському районі Рівненської області. З південно-східного боку село огинає струмочок Живець (притока річки Усті), який означає «криничне місце де просочується вода». Зараз украй занедбаний пише спільнота Автентична Україна.

 Живець – капище Живи; храм чи святилище, де стояло скульптурне зображення Богині. Усі мешканці навколишніх поселень сходилися до Живця на початку травня, щоб попросити у Богині довготривалого здоров’я, благополучності. Жертвоприношення здійснювались руками тих, хто першим побачив навесні чорногуза, ластівку або першим почув зозулю. (За О.Афанасьєвим).

Першу письмову згадку про Живу (Siwa) знаходимо в «Слов’янській хроніці» Гельмольда (Німеччина, ХІІ ст.). Про божество Zywye згадується в середньовічній польській хроніці, де сказано, що на початку літа люди приходили до храму на горі Живець, приносили жертви та просили у Живи здоров’я та довгого життя; Живець (пол. Żywiec) – місто в південній Польщі, на річці Сола. Адміністративний центр Живецького повіту Сілезького воєводства.

В білорусів на богоявлення, при обливанні кутів будинку господар говорив: ≪Вон, черце, из мойго дому, бо тут Бог Живець!≫ (Крач. БЗРС:175).

Read Full Post »

Різні конфесії по-різному відчувають, інтерпретують і використовують особливості природнього ландшафту. Дехто заперечує їх наявність, що не спростовує зв’язку між локацією культової споруди і сакральністю топоса, як такого. Українські язичники завжди шанували ті чи інші локуси, роль котрих в культових відправах важко переоцінити. Про це та інше в інтерв’ю очільниці язичницької громади “Джерело життя” М. Чепурної.

Виконано в рамках реалізації проекту “Священні гори Подніпров’я” за кошти гранта Президента України для обдарованої молоді у 2013 році

Доброго дня. Кілька слів про конфесійну приналежність і громаду, котру Ви очолюєте, будь-ласка?

Доброго Дня. Ми з чоловіком очолюємо язичницьку громаду «Джерело Життя», що входить в Коло Рідновірів України. Це організація, що має кілька громад по Україні та стільки ж представництв. Двох представників в Росії і одного в Білорусії. Є бажаючі приєднатися готовими  громадами до Кола. Але не пройшовши процес узгодження світоглядів, ми не можемо гордо заявити про велику конфесійну спільноту. Якість людей для нас важливіша за кількість. Для кількості вже є готові синкретичні перехідні напрямки, де люди з однієї сторони ще не позбулися нашарувань попередніх вірувань, але вже крокують шляхом рідної віри.

Ми відроджуємо рідні слов’янські традиції в очищеному від нашарувань вигляді, предківську віру на етапі до впливу на неї християнства чи інших дохристиянських вірувань сусідніх етносів, проводимо обряди, вивчаємо етнографію та фольклор, перевіряємо та співставляємо першоджерела.

x_57d7c4af

(більше…)

Read Full Post »

Чесно кажучи, я не вірю в можливість відродження того, що А. Платов називає “Північно-Західною традицією”, іншими словами – того чи іншого виду європейського язичництва. Станом на сьогодні це типовий Нью-Ейдж, котрий немає нічого спільного з традицією, тим більше, що визначення останньої досить диференційоване. Сьогоднішя “природня віра” – це частина постмодерної мозаїки з її тугою за буковими лісами і лосями поза зоопарком.

Фільм простий і малоінформативний. Втім, головний аспект артикульований чітко – культ курганів як культ предків. Стара як світ тема: біологізатори проти соціальщиків, вужче – соціолобіологія vs. біхевіоризм, примітивісти vs. букчиністи etc. Кожен ховається в глибині своїх хоббі, котрі особливо обдаровані вивищують до рівня релігійного культу.

(більше…)

Read Full Post »

В дитинстві такі одоробла стояла на багатьох дитмайданчиках, по дворах і садках. Грубо витесані, вони імітували персонажів з слов’янської міфології. В давнину, наскільки я розумію, їх називали “кумирами» або «ідолами».

(більше…)

Read Full Post »